On May 1st the European Union admitted ten more countries: the Greek part of Cyprus, the Czech Republic, Estonia, Hungary, Latvia, Lithuania, Malta, Poland, Slovakia, and Slovenia. Even before this, official Kyiv had been counting the likely political, social, and economic cost. The political loss, in the sense that Ukraine was now actually further away from European integration instead of the recent prospects which seemed to be offering close association or even the chance of joining. Back in 1991, when voting on the underlying domestic and foreign political principles, the Verkhovna Rada determined that achieving a European living standard would be Ukraine’s strategic objective, although at the time no-one would have risked predicting full European membership. Over time, however, such membership had become an actual, albeit remote opportunity.

Another Iron Curtain?

Now the situation appears somewhat paradoxical. Ukraine geographically borders on the EU, something never dreamed of previously, which means that this country is close to the Union, however it is this border that now actually severs Ukraine from Europe. To use a rigid historical metaphor and to draw an historical parallel, May 1, 2004, served to bring down yet another iron curtain separating Western and Eastern Europe. Not as heavy or solid as during the cold war, but substantial enough to mark a new division of Europe.

The social consequences mean, first of all, more rigid visa rules. Their negative effect will be suffered by tourists, businessmen, journalists, and worse of all, by the people living in the border areas who cross the borders to earn a living, so escaping domestic unemployment.

Finally, the economic losses. It is impossible to sum them all up, as they depend on numerous, often not obvious, factors. One is that the EU’s expansion has produced the world’s most powerful trade and economic bloc. Is this good or bad for Ukraine? The opinions of the two polarised points of view offer polarised answers, of course.

The Pros and Cons

Some refer to Russia’s GDP of $346 billion, compared to the $20 trillion worth of goods and services produced annually by the Euro-Atlantic community. Which is the winning side? Should Ukraine shift its course eastward?

They also point to a rejuvenated European Union that offers the best market opportunity, now that among its members are 25 countries with a total population of 450 million; allegedly, this should automatically expand Ukraine’s trade opportunities, especially as industrial import rates will go down from nine to four percent.

By the way, 105 million persons that inhabit the newly admitted EU member countries are among the New Europeans, almost one-third of the EU membership. This means another positive inference, namely that many of the new EU members are accustomed to doing business with Ukraine, and this will persuade the EU not to do anything to change this tradition. From 1995-2003, Ukraine was increasing its foreign trade (e.g., from 13 to 25%), mostly due to the new EU members. Ukraine also had a positive trade balance. Some analysts prefer to believe that from now on the EU market will figure at the top of Ukraine’s export lists.

Another probable advantage is stated by Helen Cray, the European Commission co-ordinator for technological aid to Ukraine. She says that Ukraine will shortly receive more aid from the EU, as part of the Union’s new neighbourhood strategy. Whereas since 1999 this aid has amounted to an average of v100 million annually, (however this year it is down to v62 million, although likely to go up by a further v6 million), the new EU programmes will increase it by a quarter. However, there is no ruling out the possibility that the Europeans will want Ukraine to use some of this money to equip new eastern border checkpoints. By way of a comparison, the new members will transfer only v15 billion to the European budget, in the first three years, but will receive v40 billion in return.

Shortcomings and Advantages

One of the shortcomings is the structure of Ukrainian exports. The national assortment remains limited, composed mostly of low-technology non-precious metal and agricultural, food and light industry products.

Kyiv is interested in a substantial increase in the Ukrainian steel import quotas for the EU countries - raising them at least to a level which allows preservtion of the traditional trade flows between Ukraine and the new EU countries. Talks are underway and analysts can only ‘read tea-leaves’ to predict the outcome. In a way, this depends on how soon Ukraine can join the WTO, if at all, considering the crawling pace of the process.

The immediate prospects do not inspire much optimism; for instance the cancellation of the free trade agreements with the Baltic countries amount to some $15 million worth of losses. Unless the Ukraine-EU export steel quotas are increased, such losses could reach $200 million.

Now and then we hear that Ukraine will actually be better off with the new rules, set by a single partner, the European Union, compared to what it was like with Ukraine having to deal with ten independent countries. However, the EU product quality requirements are considerably higher than in the former socialist camp. The pessimists believe that foriegn trade will therefore decrease, however this could also spur Ukrainian business into action, forcing them to pay more attention to quality.

Whichever, Premier Viktor Yanukovych was the first to beat the alarm. His cherished dream of a free trade area with the EU has yet to become a reality. “The expansion of the European Union over such a short period will not be without problems for Ukraine,” he stated with a sigh. However experts of the Ministry of Economy and European Integration came up with the consoling conclusion that EU expansion would have a medium- and long-term positive effect on the Ukrainian economy.

Will Ukraine’s co-operation within the SES format serve to make up for its European losses? Not likely. Well, there is a-bird-in-the-hand consolation; the Ukrainian-Russian trade turnover is expected to reach $20 billion this year. Not bad, all things considered.

Ukrainian Brussels?

Indeed, joining the great European family of nations has advantages and disadvantages for Ukraine. As is often the case with large families, budget allocation may not always appear fair, at least not in the opinion of all the family members.

Poland seems to have reached its cherished goal. It should be happy. But is it? Many an observer note fear in that country of higher prices and increased unemployment.

For now the EU doors are locked. The next planned expansion phase is not before 2007, with Bulgaria and Romania perhaps the next contenders, if they achieve the EU’s demands of a stronger democracy and improved economy.

Ukraine is now out of the new admissions list. At a banquet commemorating the admission of the ten new EU member countries, European Commission President Romano Prodi said Ukraine would never be a member of the Union. He, of all people, should know better than that; the EU Treaty envisages no membership limitations. However, Mr. Prodi’s opinion was echoed by the European Commissioner for Enlargement Gunther Verheugen who said that EU membership could not be considered, even as a remote possibility, for Ukraine, Russia, and Moldova.

Anyway, passions are gradually abating, replaced by a more considerate approach. Economists are already saying that Ukraine would feel ill at ease as a Union member before raising its economy at least to the Central European standard.

The Ukrainian Premier put it aptly: “Wouldn’t we be better off, figuratively speaking, off building our own Brussels in Donetsk or in Lviv, rather than going a train with second class tickets?”

To quote the old saying if the mountain will not come to Mohammed, Mohammed must go to the mountain. Whichever, it can be a hard and difficult journey.

Першого травня поріг Європейського Союзу переступили 10 держав-новачків: грецька частина Кіпру, Чехія, Естонія, Угорщина, Латвія, Литва, Мальта, Польща, Словаччина, Словенія. Та задовго до цього, отримавши “від воріт поворіт”, в Україні почали підраховувати свої можливі збитки. Політичні, соціальні, економічні. Передусім втрата політична - віддалення від Європи замість так бажаного ще недавно зближення, якщо не сказати - злиття. Ще 1991 року, ухвалюючи засади внутрішньої та зовнішньої політики, Верховна Рада визначила стратегічною метою України створення європейських стандартів життя. Хоча тоді ще не мріяли про стовідсоткове європейство, однак невдовзі такі надії плекати почали.

Знову “залізна завіса”?

Тепер ситуація стала парадоксальною: геограіфічно маємо кордон з ЄС, якого раніше не мали, тобто начебто наблизилися. Однак цей же кордон нас фактично від Європи відрізав. Якщо не боятися гострих політичних метафор та історичних паралелей, можна сказати, що 1 травня 2004 року між Західною та Східною Європою опущено нову “залізну завісу”. Не таку щільну, як це було за часів “холодної війни”, та все ж. Реально відбувся новий переділ Європи.

Соціальні наслідки. Це, перш за все - жорсткіші візові режими. Їхні негативні наслідки відчують на собі туристи, бізнесмени, журналісти, головне - люди з прикордонних регіонів, які рятувалися в сусідів від безробіття.

Нарешті, економічні. Підрахувати їх у повному обсязі неможливо, позаяк вони залежать від багатьох, нерідко прихованих факторів. Один з них полягає в тому, що нова хвиля розширення ЄС утворила найпотужніший у світі торговельно-економічний блок. Добре це чи погано для України? Ідеологи двох діаметральних точок зору відповідають на це запитання з точністю до навпаки.

Плюс-мінус...

До однієї групи відносяться ті, хто говорить: ВВП Росії - 346 мільярдів доларів, а євроатлантичне співтовариство виробляє за рік товарів і послуг на 20 трильйонів. Чия сторона візьме гору? Чи варто Україні хилитися на Схід?

Вони кажуть також, що оновлений ЄС є одночасно й найбільшим ринком збуту. Тепер до нього належать 25 держав з населенням 450 мільйонів осіб. А це, мовляв, автоматично розширить торговельні можливості України, тим більше, що тарифи на імпорт промислових товарів знизяться з 9 % до 4 %.

Між іншим, “новоєвропейцями” відчули себе 105 мільйонів осіб з десятки прибульців, тобто майже третина всього ЄС. Із цим пов’язаний ще один позитивний висновок. Вони кажуть, що в цих країнах звикли мати торговельні справи з Києвом і спонукатимуть Євросоюз не переривати традицію. Останніми роками (1995 - 2003рр.) справді у торговельному обігу України спостерігалася тенденція до зростання (з 13 % до 25 %) переважно за рахунок країн, що стали новими членами ЄС. До того ж Україна мала позитивний баланс. Деякі аналітики хочуть думати, що тепер ринок ЄС стане головним експортним ринком України

Вагомий “плюс” знайшла керівник програм технічничної допомоги представництва Єврокомісії в Україні Елен Крей. Вона запевняє, що вже найближчим часом у рамках політики “нового сусідства” допомога Україні з боку ЄС збільшиться. Якщо з 1999 року така допомога дорівнювала щорічно в середньому 100 мільйонам євро (цього року вона менша - 62 мільйони, хоча може зрости на 6 мільйонів), то за новими програмами ЄС розщедриться ще на чверть. Не виключено однак, що європейці зажадають, аби з цих коштів Україна обладнала нові прикордонні пункти на заході. Для порівняння також: у перші три роки нові члени віддаватимуть у європейський бюджет лише 15 мільярдів євро, а отримають з нього 40 мільярдів.

... і мінус-плюс

Мінус - структура українського експорту. Асортимент нашої експортної продукції все ще лишається дуже обмеженим і складається здебільшого з низькотехнілогічних товарів: недорогоцінних металів, виробів із них, продукції сільського господарства, харчової та легкої промисловості.

В Україні зацікавлені в істотному збільшенні квот на імпорт сталі “українського розливу” в країни ЄС. Принаймні до тих розмірів, які дозволили б зберегти традиційні торговельні потоки, що існували між Україною та новими державами-членами. Стосовно результату перемовин з цього питання аналітики гадають на кавовій гущі. Певною мірою він залежить від того, як швидко і чи взагалі стане Україна членом Світової організації торгівлі (СОТ), та й це питання просувається далеко не з бажаною швидкістю.

Найближча перспектива захоплення не викликає. Зокрема, через денонсацію договорів про вільну торгівлю з країнами Балтії втрати складуть близько 15 мільйонів доларів. Якщо ж і квоту України на експорт до ЄС сталеливарної продукції не збільшать, то втрати можуть скласти близько 200 мільйонів доларів.

Інколи можна почути, нібито Україні стане легше від того, що замість вибудови відносин окремо з кожною країною новоєвропейської десятки відтепер доведеться грати за правилами одного партнера - Євросоюзу. Однак вимоги ЄС до якості товарів значно вищі, ніж у колишніх колег за соцтабором. Відтак песимісти вважають, що в близькій перспективі можна очікувати уповільнення товарообігу. Хоча з іншого боку це стимулюватиме наших підприємців більше дбати про якість.

Першим, хто почав бити на сполох з цього приводу, був прем’єр-міністр Віктор Янукович. Його мріям про зону вільної торгівлі з ЄС поки що здійснитися не дано. “Розширення Європейського Союзу в короткотерміновій перспективі не буде для України безпроблемним”, - зітхає він. Експерти Мінекономіки і з питань європейської інтеграції втішили: розширення ЄС матиме позитивний вплив на нашу економіку в середньостроковій і довгостроковій перспективі.

Чи компенсує Україні європейські втрати співпраця в рамках Єдиного економічного простору? Навряд. Втішити може хіба що синиця в руках: цього року товарообіг між Україною та Росією досягне 20 мільярдів доларів, що не так уже й погано.

Чи збудуємо свій Брюссель?

Насправді економічні аспекти приєднання до “великої європейської сім’ї” містять як плюси, так і мінуси. І як у сім’ї, відбувається (далеко не завжди справедливий і такий, що далеко не завжди враховує інтереси всіх родичів) перерозподіл грошей і праці. Здавалося, поляки досягли своєї мети і мають радіти. Однак, за багатьма спостереженнями, дехто з них побоюються підвищення цін, зростання безробіття.

Двері Євросоюзу все ще не зачинені на глухий засув. Наступна хвиля розширення має відбутися 2007 року. Можливо, в останній євровагон вскочать Болгарія та Румунія, від яких європейці очікують зміцнення демократії та економіки.

Натомість про Україну знову не йдеться. Голова Єврокомісії Романо Проді на вечірці з нагоди вступу десятки до ЄС так і сказав, що Україна ніколи не буде в Євросоюзі. Хоча хто-хто, а він має знати, що Угода про ЄС не передбачає кількісних обмежень держав-членів. Його підтримав і комісар ЄС з питань розширення Гюнтер Фергойген. Він виключив на довготривалу перспективу можливість членства в ЄС України, Росії, Молдови.

Хай там як, а пристрасті потроху вгамовуються. Гору бере поміркованість: економісти починають говорити, що, не дотягнувши своєї економіки хоча б до рівня східноєвропейців, Україні самій було б дискомфортно в ЄС.

Красиво висловився й прем’єр-міністр: “Чи не краще нам збудувати, образно кажучи, свій Брюссель десь у Донецьку чи у Львові, ніж їхати до цієї європейської столиці у вагоні третього класу?”.

Тож якщо гора не йде до Магомета, то Магомет піде до гори. Дорога в обох напрямках довга. Хто знає, що ще може статися у тій віддаленій перспективі?